РоЗуМ

Той хто вигадав соціальні мережі, напевно, ніколи не потрапить в рай. А знаєте чому?

Соціальні мережі – це наші маски, котрі показують, як все добре, які ми круті, як гарно відпочиваємо, який маємо соціальний статус, достаток тощо. Всі ми показані через рожеві окуляри. І головне тут не стільки задоволення власного его, а скільки заздрощів це викличе в колі друзів.

Парадокс в тому, що порад з позитивними записами, кожен має і негативні, депресивні ще багато інших постів в соціалках. Проте, всі “друзі” найбільше помічають лише те, що відрізняє Вас від них, тобто, те, що є у Вас кращого. Не вірите? Просто поспостерігайте за власними реакціями на відповідні оновлення в друзів.

Тож будемо вчитись дивитись через маски і помічати не тільки те, чого у нас нема.

Кожна людина є частиною суспільства. Частиною народу з якого походить. Частиною населення країни в якій живе. Частиною суб-культури. Ми, люди, є складовими частинами великого механізму, що має назву — суспільство.

Суспільство нами керує, формує нашу особистість, навчає, виховує і нав’язує свої правила, нагороджує стереотипами. Як наслідок, ми всі стаємо акторами в великій системі. Піддаємося різним маніпуляціям, виконуємо правила, демонструємо театр, щоб не випадати з обойми і не бути засудженими. Перебуваючи між людьми, ми є фальшивими або в кращому випадку не повністю відкритими. Ми робимо багато речей, котрі б насправді не робили, говоримо слова,  а думаємо зовсім інше.

Бути справжніми, самими собою, ми можемо лише тоді, котли потрапимо на безлюдний острів, далеко від цивілізації. Але і тут є загроза, що наш розум втратить здатність розмежовувати власне і загальне.

Ми – це суспільство. Суспільство – це ми. Як гадаєте, хто тут ким керує насправді?