Початок їхнього існування нікому не відомий. Вони були завжди і поряд. Оберігали. Давали поради. Давали роботу. Давали стимул. Вони є внутрішні і показні. Ними діляться і на них вчаться. Все починається з Них. Та й закінчується з Ними. Вони не покидають і не щезають. Можуть появитись раптово. Можуть перехрещуватись і об’єднуватись, розділятись і розпорошуватись.
Поки вони є – людина існує. Вони, поєднуючись з іншими життєвими частинами, додають вагомості людині. Вони рухають людиною впродовж життя. А, коли Вони розумні – людина досягає піків і злетів дуже швидко. І при подальшому, умілому Їхньому використанні – людина не покине досягнутих вершин.
Вони – це Думки.