РоЗуМ

Чим більше пробуєш зрозуміти якусь річ, тим менше ти її осмислиш. Перше розуміння є правильним. Всі наступні – це копання у протиріччях і загадках, що приводить до ще більшого закопування в проблему. Результатом є паралельне породження нових задач і проблем.

Гарний підхід. Прийшов – Подумав – Зробив. Чіткість у підході до задачі. Моментальний вибір варіантів. Вирішення з використанням найкращого способу.

Поганий підхід. Прийшов – Подумав – Порадився – Розгубився –Роздробився – Заблукав – Запоров. І це ще мала схема, як правило, все є набагато гірше і складніше. Але це суть більшості людей.

Проблем не буде, якщо ми їх не будемо породжувати.

Люди пишуть багато. Часто. Всюди. Найлегше писати про себе. А от писати власну фантазію і щоб її зрозуміли сторонні люди – це талант, притаманний письменникам, поетам. З першого погляду все елементарно. Ручка, папір і потік думок. А Ви пробували? Ні? Раджу спробувати і переконатись – важка це справа наповнити чистий лист паперу душею. Та щоб той лист був теплий і захоплюючий, вражаючий.

Кожен з нас має в голові незлічені кількості символів, котрі при певному умінні можна скласти в шедевр, котрий буде навчати, котрий будуть поглинати і хвалити. Як зробити, щоб все вдалось? Відповідь проста – читати багато, спостерігати за всім, навчатись грамоті викладання думок.

Багатьом речам нас навчають в школах, вузах, курсах і т.д. А от навчитись досліджувати і розвивати власний розум можемо лише самостійно. Зі сторони ніхто не зможе зануритись у ваш мозок і систему побудови думок у ньому. Тому, найкращим вчителем для розкриття власного таланту є лише Ви самі і ніхто більше. Зовні може прийти лише методика, а практика є суто Вашим здобутком.

Постійна праця над собою – це запорука досягнення розуміння суті життя і легке вирішення питань, котрі щодня виникатимуть за час нашого існування.

Творчість – це наша можливість поділитися зі світом власною енергією. Саме у творчості Ми здатні розкрити власні почуття, переживання, успіхи, розчарування, емоції, все те, що є в душі. Занурившись в близьку для нашого серця творчість, Ми відпочиваємо від оточуючої буденності і напруги. Вона є вірним помічником в нашому житті, релаксом для розуму.

Кожна людина здатна творити. Але не кожна здатна знайти свій вид творчості для реалізації. Чому Ми не здогадуємось про власний потенціал до творіння? Через лінь і байдужість. Ми не вивчаємо себе, не цікавимось світом, не пробуємо. Ми в’янемо і марніємо але не можемо знайти причини чому? А все просто і елементарно – потрібно дати вихід накопиченим згусткам енергії. Треба розплющити широко очі і почати діяти. Будь-яка місткість від переповнення зруйнується. Так і Ми. Ми повинні мати лише певну, потрібну кількість зарядів. Позбувшись негативу – розквітаємо, а маючи позитив – ділимось і допомагаємо іншим.

Згадайте про відчуття, які Ви мали перебуваючи в храмах, музеях, виставках, місцях де акумульована велика кількість спорідненого і однакового. Ці місця є глобальними зарядними чи навпаки розрядними пристроями. Вони допоможуть кожному знайти свою дорогу в творчих шляхах і напрямках чи позбутись зайвого в душі. І коли, здавалось, Ви заблукаєте – зайдіть до енергетично міцних осередків енергії і правильні думки знайдуть Вас миттєво. Головне вибрати місце, потрібне саме Вам і відповідне до внутрішнього «+» чи «-» заряду.

Розум – це не лише наша персональна заслуга і здобуток. В формування нашої особистості доклали зусиль всі покоління наших предків. Завдяки їхнім генам ми живемо, процвітаємо, народжуємо. Вони це ключ до нашого життя.

Проаналізувавши життєвий шлях предків, Ми як нащадки, зможемо досягнути великих вершин. Прадіди крок за кроком піднімали нас до покорення захмарних піків. Декого з нас, вони підвели під сам шпиль, а декому доведеться передати естафету. Осмислювати і опрацьовувати минуле – це наше завдання. Виконавши яке – Ми відчуємо смак і задоволення.

Отже, Ми – це титанічна праця минулого. Використовуючи ці здобутки Ми повинні їх примножити і передати власним нащадкам. А також привити їм повагу до минулого і розуміння, що вони є запорукою виживання і вдосконалення людства у майбутньому.

Завдяки інтелекту Ми створили цивілізацію. І продовжуємо розвиватися. Але як Ми досягнули такого інтелектуального розвитку? Теорія Дарвіна каже, що Ми пішли від приматів – мавп. Але при тому Ми стали розумними. Отак просто еволюціонували?  Щось особисто не дуже вірю в це. Припускаю, що Ми таки могли піти від тварин але розум нам дала вища сила. Досконаліша і розумніша. Свого роду Ми іграшки, котрі, можливо, вийшли з-під контролю, а може і далі Ми керовані зверху. Це не відомо.

З часом наш розвиток прогресував і міцнішав. Тепер Ми навчились, хоча ні, ми ще вчимось, також створювати щось нове і розумне, котре отримало назву – Штучний Інтелект.  Знову звертаюсь до Вікіпедії:

«Шту́чний інтеле́кт» (англ. Artificial intelligence, AI) — розділ інформатики, що займається формалізацією задач, які нагадують задачі, виконувані людиною. При цьому в більшості випадків наперед невідомий алгоритм розв’язання задачі. Точного визначення цієї науки не існує, так як в філософії не розв’язане питання про природу і статус людського інтелекту. Немає і точного критерію досягнення комп’ютером «розумності», хоча перед штучним інтелектом було запропоновано ряд гіпотез, наприклад, Тест Тюринга або гіпотеза Ньюела-Саймона. На цей час є багато підходів як до розуміння задач ШІ, так і до створення інтелектуальних систем.

Як бачимо, Ми підходимо з філософією до всього, навіть в технічну сторону існування. Чому Ми пішли на створення інтелекту? Керуючись власним інтелектом і бажанням наблизитись до вищого сенсу існування? Напевно Ми просто хочемо, як то кажуть, “злапати Бога за бороду”. Але ж не забуваємо, Ми є також чийсь продукт праці. Хоч і, можливо, вийшли з під контролю але керування нами таки можливе. Ми сподіваємось, що зможемо опанувати також подібною силою, котру штучно вирощуємо. Проте з часом ця сила – штучний інтелект – буде здатна перевершити нас і…

… І нашому існуванню, цінностям, теоріям прийде кінець. Чи знайдемо сили повернути все до початку? Ні. Не тому, що слабі, а тому, що втрачаємо власне духовне, моральне, житейське, летимо за маревом. Вартує трошки перебудувати систему цінностей і інтелектуального збагачення. Спрямувати потік знань на власний розвиток, а не на розвиток того, що може погубити нашу цивілізацію. Хоча за старим завжди йде нове, можливе воно стане найдосконалішим…